Promedo

Інформаційна Система "Профілактичні медичні огляди"
Програмне забезпечення.
Сідоцтво про реєстрацію авторського права на твір №45519 від 05.09.2012.
Замовити ПЗ:
+380 (67) 503-28-33

Профпатологія - що це

Професійна патологія — розділ клінічної медицини, присвячений вивченню захворювань, які виникають під впливом шкідливих чинників виробничого середовища або трудового процесу. Прояви професійної патології здебілььшого не е cпeцифiчними, i лише відомості про умови праці дають змогу встановити професійну етіологію хвороби.

Основними завданнями професійної патології є:

  • вивчення професійних захворювань, їх патогенезу, симптоматики, пepeбiгy, віддалених наслідків, питань тepaпії, медичної реабілітації, експертизи працездатності. У цьому ceнci особливого значения набувае рання діагностика професійних захворювань;
  • вивчення неспецифічної дії професійних чинників, їx значения в розвитку, перебігу i наслідках загальних непрофесійних захворювань.

Професійна патологія широко інтегрована з різними галузями медицини. Для успішного вивчення професійних хвороб як навчальної дисциплінии необхідним е використання знань, отриманих під час освоения суміжних дисциплін (схема 1.1).

У практичній діяльності встановлення діагнозу професійного захворювання, лікування хворого, проведения лікарсько-трудової експертизи, розроблення раціональних профілактичних заходів неможливі без використання міжгалузевих зв'язків професійної патології та медичних і немедичних наук.

Своею чергою, численні надбання професійної патологи широко використовують у різних галузях медицини, передусім під час диференціальної діагностики хвороб. Профпатологічна служба в Україні створена відповідно до iepapxiчних i peгioнальних принципів. До її складу входять спеціалісти-профпатологи Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України, обласного i міського управлінь охорони здоров'я, республіканського та обласних профпатолопчних центрів. У номенклатурі лікарських спеціальностей є фах "професійна цитологія", навчання та підвищсння кваліфікації лікарів-профпатологів за якою здійснюють на післядипломному етапі.

Структура професійної захворюваності в Україні має свої історичні, регіональні, галузеві та нозологічні особливості. Професійна захворюваність працівників є державною проблемою, оскільки пов'язана з несприятливими умовами праці і призводить до економічних, соціальних і матеріальних збитків.

В історичному аспекті рівень професійної захворюваності в Україні починаючи з 1989 р. постійно зростав: від 0,6—0,8 у 1989 р. до 6,7 на 10 тис. працівників у 1994 р. Надалі цей показник поступово знижувався і у 2008 р. становив 5,21 на 10 тис. працівників, усього — близько 6700 випадків за рік. Протягом останнього десятиріччя спостерігають зростання показника захворюваності на тлі зменшення кількості працівників, зайнятих у виробництві.

Виділяють певні регіональні особливості частоти виявлення професійних хвороб. Високі стійкі рівні професійної захворюваності спостерігають у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Львівській областях; з року в рік збільшується питома вага професійних захворювань у Харківській, Волинській, Кіровоградській, Сумській областях. Поодинокі випадки професійних захворювань реєструють у Закарпатській, Полтавській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Київській, Хмельницькій, Чернігівській областях, Автономній Республіці Крим.

Основними галузями, що формують професійну патологію, залишаються вугільна, металургійна, машинобудівна промисловість.

Аналіз професійної захворюваності за нозологічними формами свідчить про переважання професійних захворювань органів дихання, хвороб опорно-рухового апарату та вібраційної хвороби.

Високий рівень професійних захворювань органів дихання у працівників вугільної та гірничодобувної галузей, на які припадає понад 80% усіх зареєстрованих випадків професійної патології. Нині в Україні хронічні захворювання бронхолегеневої системи, зумовлені вдиханням пилу, такі як пневмоконіоз, хронічний бронхіт, хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), що виникають в основному у робітників вугільних шахт, є не лише значною медичною, а й соціальною проблемою. Вона стосується майже 1 млн осіб, які зайняті в цій галузі, у тому числі 400 тис. людей, що працюють під землею.

Друге місце після захворювань органів дихання стабільно посідають захворювання опорно-рухового апарату, спричинені негативним впливом фізичного навантаження, вимушеною робочою позою (артрози, лігаментози, міофібрози тощо). Кількість цих захворювань постійно зростає. Причому такі форми професійної патології, як захворювання рук у доярок (сільське господарство) та бурсити у працівників вугільної промисловості, які раніше реєстрували дуже часто, нині майже не виявляють.

Третє місце в структурі професійної патології посідає вібраційно-шумова патологія (в окремих галузях сягає 15—20 % загальної кількості професійних хвороб). Загалом в Україні абсолютна кількість випадків вібраційної хвороби зменшується, тоді як частота професійної нейросенсорної приглухуватості залишається майже стабільною.

Кількість випадків інтоксикації становить близько 2% і цей показник має тенденцію до зменшення, що зумовлено модернізацією технологічного процесу на підприємствах хімічної галузі, використанням сучасного виробничого обладнання.

Останніми роками зростає кількість випадків професійного туберкульозу, переважно у медичних працівників. Крім того, у цієї категорії хворих збільшується питома вага захворювань алергійного генезу, захворювань шкіри (контактні дерматити та екземи), гепатитів В та С, інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) тощо.

Загалом в Україні професійну патологію реєструють у представників близько 200 професій, які зазнають впливу близько 80 виробничих шкідливих чинників. Хворіють переважно чоловіки — понад 90 % випадків. Більшість працівників, у яких встановлено професійну патологію, має стаж роботи від 10 до 25 років та вік понад 40 років.

Професійну патологію виявляють як під час медичних оглядів, так і у разі звернення хворих за медичною допомогою. Причому, якщо в 90-х роках XX ст. діагностику професійних захворювань здійснювали переважно під час медичних оглядів, то нині в половині випадків такий діагноз установлюють у разі звернення працівників за медичною допомогою.

Зростає питома вага випадків втрати працездатності, яка перевищує 90%, що зумовлено виявленням професійних захворювань у пізніх стадіях їх розвитку.

Аналіз ситуації на виробництвах і професійної захворюваності в Україні свідчить про незадовільний стан умов праці та техніки безпеки на підприємствах, порушення з боку роботодавців вимог законодавства щодо створення безпечних і здорових умов праці, фінансування профілактичних заходів за залишковим принципом, недосконалість відомчого контролю за дотриманням вимог законодавства про охорону праці та санітарного законодавства, недостатнього виявлення професійної патології в ранніх стадіях її розвитку, що є наслідком руйнування системи медико-санітарної допомоги працівникам, і передусім у сільській місцевості.

Унаслідок недостатньої ефективності заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, рівні шкідливих чинників на робочих місцях потерпілих більше ніж у 90% випадків перевищують допустимі. Негативна дія шкідливих чинників, які формують хронічну професійну патологію, в більшості випадків пов'язана з недосконалістю технологій і конструктивними недоліками машин і механізмів, відсутністю та неналежною якістю або незастосуванням засобів індивідуального захисту.

Вирішення питань запобігання виникненню професійної захворюваності в країні, несприятливому впливу шкідливих виробничих чинників на здоров'я працівників потребує комплексного науково обґрунтованого підходу до створення системи безпечних умов праці та профілактики професійних захворювань, дотримання вимог законодавства про охорону праці та положень санітарно-гігієнічного законодавства, забезпечення кваліфікованими медичними працівниками.